Гімназія № 1 міста Новомосковська

   




Робота з вчителями

– Саме зараз наше завдання – допомогти дітям повернути, створити хоч невеликий простір безпеки. Багато хто з них досі перебуває у стані шоку. Ми не можемо припустити, що стане тригером для травматичних реакцій, тому наші уважність, емпатія, почуття такту та відчуття опори дуже важливі, – говорить дитячий психолог Світлана Ройз.

Вона дає вчителям поради, як створити для дітей безпечний простір і зберегти свої сили, щоб їх вистачило на все.

1.Турбуйтесь про себе і намагайтесь зекономити ресурс. У вас мають бути сили витримувати погляд дитини, наповнений болем, відповідати на її запитання, витримати реакцію, щоб послабити її занепокоєння.

Завдання дорослого, вчителя – створити безпечний простір, у якому б дитина відчула, що ви поруч з нею. Ідеться про простір із чітко структурованими правилами та межами контакту.

2. Якщо ви не маєте досвіду роботи з емоційним реагуванням на почуття та емоції, залучайте до співпраці психолога.

3. Не використовуйте в іграх чи під час занять образи літаків, ракет тощо. Це може травмувати дітей, які перебували під обстрілами та пережили бомбардування. Краще спиратися на образи дому, веселки, землі, води.

Навіть образ неба для багатьох з дітлахів – це джерело небезпеки. Пам’ятайте про це, плануючи заняття з учнями.

            Неуспішність учнів і шляхи її подолання


Проблему неуспішності в навчанні школярів ґрунтов­но досліджували відомі вчені Ю. Бабанський, В. Цетлін, М. Мурачковський. За їхніми даними, контингент учнів, які відчувають труднощі в навчанні, становить приблиз­но 12,5 % від усієї кількості учнів, що значною мірою уск­ладнює роботу вчителя.
У психолого-педагогічній літературі вживаються два поняття, які характеризують це явище: неуспішність і від­ставання. В. Цетлін дає таке їх визначення.
Неуспішність — невідповідність підготовки учнів вимогам змісту освіти, фіксована через певний період навчання (вивчення розді­лу, в кінці чверті, півріччя).
Відставання — невиконання вимог (або однієї з них) на одному з проміжних етапів того відрізка навчального процесу, який є тим­часовою межею для визначення успішності.
Неуспішність і відставання взаємопов'язані. Неуспіш­ність — наслідок процесу відставання, в ній синтезовано окремі відставання.
Академік Ю. Бабанський причини неуспішності учнів вбачає у слабкому розвитку мислення — 27 %; низькому рівні навичок навчальної праці — 18, негативному став­ленні до навчання — 14, негативному впливі сім'ї, одно­літків — 13, великих прогалинах у знаннях — 11, слаб­кому здоров'ї, втомлюваності — 9, слабкій волі, недисци­плінованості — 8%.
Загалом причинами неуспішності можуть бути загаль­не та глибоке відставання з багатьох предметів і за трива­лий час, часткове або постійне відставання з кількох складних предметів, епізодичне відставання з одного або кількох навчальних предметів, яке можна подолати.
В. Цетлін встановила ознаки неуспішності учня у нав­чанні:

а) не може пояснити, в чому складність завдання, намітити план його розв'язання самостійно, вказати, що нового отримано в результаті його розв'язання;

б) не задає запитань щодо суті виучуваного, не робить спроб знайти правильну відповідь і не читає додаткової до підручника літератури;

в) пасивний і відволікається в ті моменти уро­ку, коли триває пошук, потрібні напруження думки, по­долання труднощів;

г) не реагує емоційно (міміка, жест) на успіхи і невдачі, не може оцінити свою роботу, не кон­тролює себе;

ґ) не може пояснити мету виконуваної ним вправи, сказати, на яке правило вона задана, не виконує вказівок правила, пропускає дії, плутає їх порядок, не мо­же перевірити отриманий результат і хід роботи;

д) не мо­же відтворити визначення понять, формул, доведень, вик­ласти систему понять, відійти від готового тексту; е) не ро­зуміє тексту, побудованого на вивченій системі понять. Ця сукупність ознак відставання конкретизується стосовно навчальних предметів.
       

 

Причини відставання у навчанні поділяють на такі гру­пи:

1) недоліки фізичного та психічного розвитку (слабке здоров'я, нерозвинута пам'ять і мислення, відсутність на­вичок навчальної праці);

2) недостатній рівень вихованості (відсутність інтересу до навчання, слабка сила волі, недис­циплінованість, відсутність почуття обов'язку і відповідаль­ності);

3) недоліки в діяльності школи (відсутність у класі атмосфери поваги до знань, недоліки в методиці викладан­ня, недостатня організація індивідуальної та самостійної ро­боти учнів, байдужість і слабка підготовка вчителя);

4) не­гативний вплив атмосфери в сім'ї (низький матеріальний рівень життя сім'ї, негативне ставлення батьків до школи, відрив дітей від навчальної праці та ін.).
            Дослідження переконують, що ці причини по-різному впливають на хлопців і дівчат. Так, серед невстигаючих майже 80% хлопців і 20% дівчат. Слабке здоров'я є голов­ною причиною неуспішності у хлопців удвічі рідше, ніж у дівчат.

      Недостатній рівень вихованості в хлопців трап­ляється втричі частіше, ніж у дівчат.
Залежно від виду відставання у навчанні проводять відповідну навчальну роботу з учнями щодо його усунен­ня. Подоланню епізодичного відставання сприяють: консультації з питань раціоналізації навчальної праці; по­силення контролю за щоденною працею учнів; своєчасне реагування на окремі факти відставання, виявлення їх причин і вжиття оперативних заходів щодо їх усунення; індивідуальні завдання з вивчення пропущеного; контроль за виконанням заданого. Для подолання стійкого відста­вання з одного предмета чи предметів одного профілю не­обхідні: вдосконалення методики викладання предмета; доступне розкриття навчального матеріалу, розвиток мис­лення учнів; диференціювання завдань з усунення прога­лин у знаннях; спеціальне повторення недостатньо засво­єних тем; заходи, спрямовані на розвиток інтересу до нав­чального предмета. Щоб подолати стійке і широкопрофільне відставання учнів, слід: вживати заходів щодо усунення епізодичного і часткового відставання; координувати дії всіх учителів з предметів, з яких учень не встигає.
         У процесі подолання неуспішності загалом усувають прогалини в знаннях та навичках самостійної навчальної праці; розвивають в учнів увагу, уяву, пам'ять, мислення; долають негативне ставлення до навчання і виховують інтерес до знань; усувають зовнішні чинники, що призвели до неуспішності.
       Один із шляхів подолання неуспішності — додаткові заняття з невстигаючими учнями. Такі заняття переважно індивідуальні, але іноді їх проводять з групою 3—5 учнів, які мають ті самі недоліки в знаннях. Більшість додатко­вих занять добровільні, але в окремих випадках вони є обов'язковими, їх проводять за призначенням вчителя. Для організації цих занять необхідно виявити причини неуспішність учнів, встановити, чого не знає кожен з них, детально продумати розклад занять, що повинен відпові­дати вимогам шкільної гігієни і не переобтяжувати учнів заняттями.      Додаткові заняття недоцільно проводити одра­зу по закінченні уроків.
Із самого початку організації занять з невстигаючим учнем украй важливо завоювати його довіру, переконати в тому, що єдиною метою занять є допомога у навчанні, і таким чином пробудити в ньому віру у власні сили, бажан­ня працювати якнайкраще.
 

ШАНОВНІ ВЧИТЕЛІ! 
 

 

  Поставтесь до педагогічної праці, як до головного змісту Вашого життя. Створіть у собі вчителя!
  Будьте ерудованими, відмінно знайте свій предмет, цікаво та доступно викладайте навчальний матеріал.
  Умійте поважати кожного учня і бачити в ньому особистість.
  Умійте керувати власними емоціями та розвивати позитивні почуття до дітей.
  Навчіться любити дітей. Люблячи їх, не заробляйте дешевого авторитету всепрощенням, невимогливістю – це розбещує дітей.
  Будьте справедливими, розумійте своїх учнів.
  Будьте вимогливими до себе, самокритичними, не порушуйте педагогічну етику.
  Умійте терпляче виправляти його помилки – думки, дії вчинки; навчіться переконувати.
  Будьте ввічливими, доброзичливими, життєрадісними, людяними.
  Хай завжди учні бачать у вас старшого друга, порадника, людину, яка підтримає, зрозуміє, дасть пораду.
  Ніколи не принижуйте людської гідності дитини, будьте непримиренними до подібних дій Ваших колег.
  Станьте вимогливими та будьте витриманими у стосунках з учнями.

 

Анкета для вчителя
«Пізнавальна активність молодшого школяра »
В.Юркевич

Мета: визначення рівня сформованості пізнавальної активності молодшого школяра.

Учитель, користуючись результатами спостережень і бесід з батьками, відповідає на запитання анкети

 

Запитання

Варіанти відповідей

Кількість балів

1

Як часто  учень (протягом години) займається будь-яким видом розумової діяльності?

А) постійно;

Б) інколи;

В) ніколи

5

3

1

2

Що вибирає  учень, коли дається завдання на кмітливість?

А) знайти відповідь самостійно;

Б) залежно від ситуації;

В) отримати готову відповідь

5

3

1

3

Чи багато школяр читає додаткової літератури?

А) багато;

Б) інколи;

В) майже не читає

5

3

1

4

Наскільки емоційно ставиться учень до цікавого завдання, пов’язаного з розумовою діяльністю?

А) дуже емоційно;

Б) як коли;

В) емоції невиразні

5

3

1

5

Як часто дитина ставить запитання

А) постійно;

Б) інколи;

В) ніколи

5

3

1

 

Обробка даних:

5-12 балів – низький рівень пізнавальної активності;

13-16 балів  - помірний;

17-25 балів – високий рівень

 

Рекомендації психолога учителям

 

Активізація пізнавальної діяльності передбачає певну стимуляцію, посилення процесу пізнання.

Для формування активної позиції школяра використовуйте:

·        Словесне навіювання, зокрема відчуття належного ставлення до навчання, до школи;

·        Забезпечуйте ситуації особистого вибору завдання, вправи (яку задачу розв’язуватимеш про яблука чи будиночки?); ступеня складності (легке чи цікаве); кількості завдань;

·        Створюйте ситуацію активного впливу у спільній навчальній діяльності (діти самі об’єднуються в пари й виконують запропоновані завдання).

Для розвитку мотиву досягнення успіху:

·        Орієнтуйте учнів на самооцінку діяльності – замість «Ти добре впорався з роботою»  питайте «Ти задоволений результатом?»;

·        Проводьте індивідуальні бесіди для обговорення досягнень і промахів;

·        Постійно цікавтеся ставленням учня до процесу і результату своєї діяльності;

·        Допомагайте учням бути відповідальними за успіхи і промахи;

·        Спробуйте знайти смішний вихід з ситуації.

 

Рекомендації педагогам про роботу з дітьми, які мають різні рівні розвитку пізнавальної активності

 

Рівні розвитку

Тактика взаємодії

Високий рівень

Достатньо сформована пізнавальна активність

Уважно вислуховуйте дітей. Заохочуйте до співбесіди: Що ти бачив? Що буде, коли зробити…. Спробуй!

Середній рівень. Недостатньо розвинені операції мислення

Спрямовуйте на пошук: «Пошукай дерев’яні, металеві предмети у групі»;

Спостерігайте взаємодію з однолітками;

Залучайте до обговорення проблем;

Чітко формулюйте питання і завдання

 

Низький рівень

Недостатньо розвинені пізнавальні процеси. Відсутнє довірливе спілкування з дорослими

Спонукайте до співпраці: «Я хочу зробити. Допоможи мені…» «Ходімо разом подивимось»

Створюйте позитивну психологічну атмосферу для спілкування з однолітками

 

Рекомендації вчителю, який працює
з гіперактивними дітьми.
1. Зміна оточення:

• роботу з гіперактивною дитиною будуйте індивідуально. Дитина завжди повинна перебувати перед очима вчителя

• оптимальне місце в класі для гіперактивної дитини - перша парта навпроти стола вчителя або в середньому ряду

• змініть режим уроку, більше включайте фізкультхвилинок

• дозвольте гіперактивній дитині через кожні 20 хв. підводитись і ходити класом

• надайте такій дитині можливість швидко звертатися по допомогу в разі виникнення труднощів

• спрямовуйте енергію дитини в корисне русло, пропонуючи вимити дошку, роздати зошити, тощо

• пам'ятайте про нейропсихологічні особливості гіперактивної дитини: якщо її заставляти сидіти нерухомо, то в неї різко знижується рівень активності мозку. Тобто в процесі навчання гіперактивній дитині допомагає рухова активність.

2. Створення позитивної мотивації на успіх:

• введіть знакову систему оцінювання

• частіше хваліть дитину

• розклад уроків має бути постійним

• уникайте завищених або занижених вимог до учня з синдромом дефіциту уваги та гіперактивністю

• введіть проблемне навчання

• використайте на уроці елементи гри і змагання

• давайте завдання, враховуючи здібності дитини

• великі завдання розбивайте на окремі частини, контролюючи виконання кожної з них

• створюйте ситуації, у яких гіперактивна дитина може продемонструвати свої сильні сторони

• ігноруйте негативні вчинки і заохочуйте позитивні

• будуйте процес навчання на позитивних емоціях

• пам'ятайте: з дитиною необхідно домовитися, а не зламати її.

 

Корекційна робота з гіперактивною дитиною повинна бути спрямована
на рішення наступних задач.

 

1.        Стабілізація середовища в оточенні дитини, його взаємин з батьками й іншими дітьми.

2.        Варто сформувати в дитини навички акуратності, самоорганізації, здатність планувати і доводити до кінця розпочаті справи; розвити в неї почуття відповідальності за власні вчинки.

3.        Щораз дитині варто давати не більш 1-2 інструкцій, що повинні носити конкретний характер.

4.        Правила поведінки, що пропонуються дитині, повинні бути простими, зрозумілими і цілеспрямованими, передбачати певний час на їхнє виконання. Варто пояснити їй, що за гарну поведінку вона отримає заохочення, нагороду. Навпаки, невиконання правил спричинить за собою покарання.

                                                                              Читання

* Стежити пальцем. Запропонуйте дитині читати, ведучи указкою, пальцем чи закладкою. Це може допомогти уникнути втрати місця, пропуску і повторення рядків і слів.

* Робити позначки. Нехай дитина позначає значками важливі абзаци, у такий спосіб потім вона зможе знайти їх. Позначайте кожну тему особливим значком: наприклад, "смайликом" - інформацію про персонажа, будиночком - опис середовища, зірочкою - важливі ідеї.

* Задати темп читання вголос. Запропонуйте дитині робити короткий вдих на кожній комі і звичайний вдих наприкінці кожного речення. Це поліпшить темп його читання і розуміння прочитаного.

* Знайти шість питань. Під час читання зосередьтеся на питаннях "хто", "що", "коли", "де", "чому" і "як". Допоможіть дитині відслідковувати їх за схемою.

* Уявити собі це. Допоможіть дитині подумки уявити сюжет, дивлячись його, як кіно. В міру читання кіно повинне мінятися. Це допоможе їй запам'ятовувати образи, факти й ідеї.

Письмо

* Скласти схему. Нехай дитина розповість, що вона збирається написати, потім побудуйте карту чи схему. Нехай вона напише головну тему в кружку в центрі листа, потім напише підтеми в інших кружках і з'єднає їх сходинками з головним кружком. Це дозволить їй ясно сформулювати думки і відповідно зв'язати їх, незалежно від порядку, у якому вони з'явилися.

* Використовувати організатор розповіді. Це годиться і для читання, і для письма. Дитина повинна скласти список, що включає образи, середовище (час і місце), проблему, мету, дію і рішення. Під кожним заголовком написати подробиці.

* Намалювати це. Користуйтеся схемами чи малюнками, щоб скласти план і розповісти історію.

Математика

* Використовувати ігри. От приклад множення на 9. Покладіть руки рівно на стіл долонями вниз і напишіть на кожнім пальці зліва направо числа від 1 до 10. Множачи 5 на 9, загніть всередину палець номер 5. Числа перед ним будуть десятками, а після нього - одиницями. Чотири пальці ліворуч, п'ять праворуч - виходить 45. 5 x 9 = 45.

* Використовувати підручні засоби. Робіть обчислення наочно - за допомогою кубиків, кісточок доміно, навіть гральних карт.

* Намалювати малюнок. Наприклад, якщо завдання полягає в тім, щоб розділити 48 цукерок серед 12 учнів, намалюйте для кожного учня тарілку і "розкладіть" цукерки по тарілках. Бачення задачі допомагає дітям, що з усіх сил намагаються вчити математику традиційними способами.

* Бачити знак. Нехай дитина виділить у кожній задачі знак дії (+, -, x , :) перед тим, як приступить до обчислень. Це закріплює модель необхідного обчислення.

 

Запропонуйте гіперактивній дитині
пам'ятку при готуванні домашніх завдань:

 

1. Провітри кімнату.

2. Виключи телевізор. У кімнаті, де ти працюєш, повинно бути тихо.

3. Зітри зі столу пил, забери зайві іграшки і все,що не відноситься до школи.

4. Перевір, чи достатньо світла, якщо немає - подбай про настільну лампу.

5. Сходи в туалет, помий руки, вгамуй спрагу.

6. Пам"ятай, за уроки потрібно сідати ситим, щоб не відволікатися.

7. Уточни розклад уроків на завтра.

Перевір, чи всі завдання записані в щоденнику.

8. Приготуй письмові приладдя, необхідні для занять.

9. Підручники, зошити і щоденник поклади ліворуч від себе.

Закінчуючи урок, відкладай все праворуч від себе.

10. Прийшла пора починати роботу. Сядь на стільці зручно.

Налаштуйся на роботу.

11. Ти маєш право на відпочинок протягом 10 хвилин через кожні 40 хвилин.

Але краще відпочивати після кожного предмету. Щоб контролювати час відпочинку - звіряйся з годинником. Використовуй таймер, що буде нагадувати тобі, коли закінчиться перерва і треба повернутися до домашньої роботи

 

Психолого-педагогічний семінар "Культура спілкування в конфліктних ситуаціях".

У процесі семінару вчителі висловлювали власну думку щодо виникнення конфліктів та пропонували шляхи розв'язання конфліктних ситуацій, мали змогу розширити уявлення про культуру поведінки в процесі конфлікту.

Тема: "Культура спілкування в конфліктних ситуаціях"

Мета:

-         виявити рівень знань, уявлень педагогів із визначеної теми;

-         проаналізувати форми й види конфліктних ситуацій;

-         розглянути практичні шляхи реагування на конфліктні ситуації;

Вправа «Якщо конфлікт – це…»

Інструкція: Зобразіть у вигляді піктограм свої асоціації до слова конфлікт

1.    Якщо конфлікт – це меблі, то які?

2.    Якщо конфлікт – це квітка, то яка?

3.    Якщо конфлікт – це тварина, то яка?

Конфлікт – це зіткнення протилежних цілей, інтересів, позицій, думок, поглядів тощо. Основа будь-якого конфлікту – ситуація, що включає суперечливі позиції сторін із певного питання. Для того, щоб конфлікт почав розвиватися, необхідний інцидент, коли одна із сторін починає діяти, зачіпаючи інтереси іншої. Якщо протилежна сторона відповідає тим самим, конфлікт із потенційного стає актуальним.

     Залежно від особливостей конфліктуючих сторін виділяють:

-         внутрішньоособистісний конфлікт – зіткнення між приблизно рівними силою, але протилежно спрямованими інтересами, потребами, бажаннями однієї людини;

-         міжособистісний конфлікт – два або більше членів групи переслідують несумісні цілі і реалізують суперечливі цінності.

                                                     Функції конфлікту

Позитивні

Негативні

Розвивальна (вважається, що конфлікт є джерелом розвитку, спонукає до змін, відкриває дорогу інноваціям);

Регулятивна (можливість розрядити ситуацію, оздоровити взаємини, наблизити партнерів у процесі розв’язання проблеми, вдосконалити і стабілізувати відносини);

Інформаційно-пізнавальна (під час конфлікту люди можуть краще пізнати інших та себе, стимулювати рефлексію та процеси розуміння);

Структурування та згуртування (відбувається процес групування однодумців, структурування соціальних груп);

Стимулююча (понижуючи «синдром покірності», конфлікт стимулює активність партнерів із взаємодії, особистісний розвиток)

Діагностична (щоб прояснити ситуацію, зрозуміти стан справ, іноді корисно навіть спровокувати конфлікт, адже у критичних ситуаціях можна виявити невідомі сильні сторони або недоліки людей);

Психотерапевтична (конфлікт знімає напруження, дискомфорт)

Погіршення психологічного клімату  в групі (руйнація міжособистісних взаємовідносин);

Неадекватність сприймання проблеми та учасників конфлікту;

Послаблення співпраці та партнерства між учасниками як під час конфлікту, так і після нього;

Зростання конфронтаційних проявів у відносинах, спрямованих на перемогу якоїсь окремої сторони;

Моральні та матеріальні збитки

Існують наступні типові стратегії у конфліктах:

1.    Конкуренція (+ -)

2.    Уникнення, втеча (- -)

3.    Пристосування (- +)

4.    Компроміс (+ +, - -)

Підставою для виділення розглянутих стилів є динаміка співвідношення між ступенем наполегливості в задоволенні своїх інтересів і ступенем готовності піти назустріч іншому учаснику в задоволенні його інтересів.

     Жодний з виділених стилів не можна назвати однозначно добрим або поганим, бо може в різних ситуаціях забезпечити певний ефект.

Продіагностуйте шановні колеги самі себе за допомогою анкети

Діагностування підходу до розв’язання конфлікту

(опитувальник Д.Джонсона і Ф.Джонсона адаптований Т.Кушнуруком)

         Під час конфлікту враховуються індивідуальні дії особистості і стиль поведінки з урахуванням двох умов: важливості досягнення мети та підтримання хороших стосунків з опонентами. Саме це дозволяє визначити даний опитувальник.

        Інструкція: Уважно прочитайте вислови. Користуючись наведеною нижче шкалою, визначте, на скільки кожен вислів відповідає вашим діям під час конфліктів:

         1 – ніколи

         2 – рідко

         3 – іноді

         4 – часто

         5 – завжди

  1. Від суперечки легше утриматись, аніж потім здихатись її
  2. Якщо не можете примусити людину думати так, як ви робите, примусьте її робити так, як ви робите
  3. Теплі слова розтоплюють холодні серця
  4. Послуга за послугу
  5. Приходь і подумаємо разом
  6. Під час суперечки заслуговує позвали той, хто перший замовкне
  7. Чия сила, того й правда
  8. Солодкі слова роблять солодким рух уперед
  9. Краще синиця в жмені, аніж журавель у небі
  10. Істина в знаннях
  11. Той, хто б’ється і тікає, доживає до нової битви
  12. Той перемагає блискуче, хто примушує своїх ворогів тікати врозтіч
  13. Убий ворога своєю надмірною добротою
  14. Чесний обмін думками не призведе до суперечки
  15. Ніхто не може претендувати на істину в останній інстанції, але кожен може зробити свій внесок у неї
  16. Тримайся подалі від тих, хто не згідний бути з тобою
  17. Тільки той, хто вірить у перемогу, перемагає на полі битви
  18. Добре слово мало коштує, а дорого цінується
  19. Зуб за зуб – нечесна гра
  20. Тільки той, хто готовий відмовитися від власного права на істину, збагатиться від істин, які знають інші
  21. Уникай сварливих людей – вони роблять життя нещасним
  22. Людина, яка не тікає сама, змушує тікати інших
  23. М’які слова забезпечують гармонію
  24. Хочеш мати хорошого друга – зроби йому щось приємне
  25.  Відкрито говори про свої конфлікти і йди їм назустріч – тільки це приведе до їх кращого вирішення
  26. Найкращий спосіб вирішення конфліктів – уникати їх зовсім
  27. Займаю тверду, рішучу позицію
  28. Лагідність перемагає гнів
  29. Краще щось, аніж нічого з того, що ти хочеш
  30. Щирість, чесність і довіра гори звернуть
  31. Немає нічого важливішого, ніж те, за що тобі треба боротися
  32. У світі завжди були і будуть переможці і переможені
  33. Вони на тебе з каменем, а ти до них з прихильністю й любов’ю
  34. Якщо двоє йдуть на компроміс, то справедливе рішення гарантоване
  35. Правди можна добитися, воюючи та воюючи

Підрахунок балів

І Черепаха

ІІ Акула

ІІІ Ведмедик

ІV Лис

V Сова

1

2

3

4

5

6

7

8

9

10

11

12

13

14

15

16

17

18

19

20

21

22

23

24

25

26

27

28

29

30

31

32

33

34

35

Всього

Всього

Всього

Всього

Всього

Що більшою є загальна сума за певною стратегією розв’язання конфліктів, то частіше ви схильні її застосовувати, чим менша загальна сума – рідше ви нею користуєтесь.

Опис стратегій розв’язання конфліктів

І (Черепаха – втеча). Черепахи тікають і ховаються у свій панцир, щоб обминати конфлікти. Вони відмовляються від власних цілей та стосунків. Тримаються далі від спірних питань, через яких виникає конфлікт, так і від людей, до яких він причетний. Черепахи почуваються безпомічними. Вони вважають, що намагатися вирішувати конфлікт – це справа безнадійна. Черепахи переконані, що легше втекти фізично або психологічно від конфлікту, аніж зіткнутися з ним

ІІ (Акула – примус) Акули намагаються перемагати опонентів тим, що силоміць примушують їх прийняти їм потрібне рішення конфлікту. Для них найважливішим є власні цілі, а стосунки з людиною означають мало. Вони готові досягти своєї мети будь-якою ціною. Акули переконані, що конфлікти вирішуються тоді, коли один перемагає іншого. Вони хочуть бути переможцями. Перемога, на їхню думку, дає людям почуття гордості й успіху. Поразка викликає почуття безсилля, невдачі і неадекватності. Акули намагаються здобути перемогу, приголомшуючи суперників, нападаючи раптово, а також залякуючи їм із позиції своєї сили

ІІІ (Плюшевий ведмедик – згладжування) Для ведмедиків стосунки найважливіші, а власні цілі не мають значення. Вони хочуть подобатися, щоб їх любили і цінували. Ведмедики вважають, що краще уникнути конфлікту заради гармонії, і впевнені, що конфлікти треба обговорювати. Їм не хочеться завдати болю, образити, зіпсувати і тому вони готові пожертвувати власними цілями.

ІV (Лис – компроміс) Лис невибагливий як у своїх цілях, так і в стосунках з іншими людьми, шукає компромісу. Він жертвує частиною власних вимог під час конфлікту і переконує іншу сторону теж поступитися якоюсь часткою своїх цілей. Лис шукає такого вирішення конфлікту, щоб обидві сторони мали якусь вигоду.

V (Сова – конфронтація) Сови дуже високо цінують власні цілі та стосунки. Вони розглядають конфлікти як проблему, яку треба розв’язувати, і шукають таке рішення, яке б задовольнило б максимально як їхні цілі, так і цілі супротивника. Сови сприймають конфлікти як засіб поліпшення стосунків шляхом послаблення напруження між людьми. Вони не заспокоюються, доки не знайдуть рішення, яке б задовольнило б їхні і чужі цілі, а також доки напруга не спаде і негативні емоції не будуть зняті.

 

 

Формування культури вирішення конфлікту

  1. Навчайтесь описувати свої почуття, переживання, емоції (наприклад: Мені дуже неприємно… Мене злить ситуація, коли ти…)
  2. Уточнюйте, як можна змінити ситуацію, щоб не повертатися до конфлікту (Я б хотіла, щоб наступного разу ви мене запитували, перш ніж щось узяти…)

Основні правила

-          не ображати людину, з якою у вас непорозуміння

-          не вживати такі слова ЗАВЖДИ, НІКОЛИ;

-          намагайтеся зберігати спокій і контроль над ситуацією

-          вирішуйте конкретну проблему, а не переключайтеся на інші

Психологічний зміст невербальних прийомів

Жести, постави

Стан учасника

1

Розкриті руки долонями доверху

Щирість, відкритість

2

Розстебнутий піджак

Відкритість, дружнє ставлення

3

Руки приховані (в кишені, за спиною)

Почуття власної провини або напружене сприймання ситуації

4

Руки перехрещені на грудях

Захист, оборона

5

Кулаки стиснуті

Захист, оборона

6

Кисті рук розслаблені

Спокій

7

Людина сидить на краю стільця, схилившись уперед

Зацікавленість

8

Голова злегка схилена на бік

Уважне слухання

9

Людина спирається підборіддям на долоню

Критична оцінка

10

Чесання підборіддя

Продумування рішення

11

Долоня охоплює підборіддя

Продумування рішення

12

Людина знімає окуляри, протирає скельця

Прагнення виграти час, підготовка до рішучого опору

13

Людина ходить по кімнаті

Продумування складного рішення

14

Пощипування носа

Напружений опір

15

Людина прикриває рот рукою під час власного висловлювання

Обман

16

Людина прикриває рот рукою під час слухання

Сумнів, недовіра до того, хто говорить

17

Людина прагне на вас не дивитися

Прихованість своєї позиції

18

Погляд вбік від Вас

Сумнів, підозрілість

19

Той, хто говорить, злегка торкається носа або вік

Обман

20

Ті, хто слухають, злегка чіпають віки, ніс або вуха

Недовіра до того, хто говорить

21

При рукостисканні людина тримає власну руку зверху

Перевага, впевненість

22

При рукостисканні людина тримає власну руку знизу

Підкорення

23

Господар кабінету починає збирати папери на столі

Розмову закінчено

24

Ноги або усе тіло людини звернено до виходу

Бажання піти

25

Той, хто говорить жестикулює стиснутим кулаком

Демонстрація влади, погроза

26

Піджак застебнутий на усі ґудзики

Офіційність, підкреслювання дистанції

 

Підсумок:

конфліктні ситуації трапляються в нашому буденному і шкільному житті і це факт. Важливо навчитися брати уроки навіть з якихось негативних явищ.

І на закінчення семінару послухайте одну легенду

           Приходить до одного мудреця жінка і говорить:

-         Мудрий чоловіче, я втомилась, у мене таке тяжке життя, такі проблеми,  я увесь час пливу проти течії, у мене немає більше сил… що мені робити?

Та він замість відповіді поставив на вогонь три однакові казани з водою. В одну кинув моркву, в другу поклав яйце, а в третю насипав зерна кави. Через деякий час він вийняв з води моркву і яйце, а каву налив у горнятко.

-         Що змінилось?

-         Яйце і морква зварилися, а зерна кави розчинилися у воді – відповіла жінка

-         Ні, донечко моя, це лише поверхневий погляд на речі. Подивись – тверда морква, побувавши в окропі, стала м’якою. Крихке і рідке яйце стало твердим. Зовнішньо вони не змінились, вони тільки змінили свою структуру під дією однакових поганих обставин – окропу.

Так і люди – сильніші ззовні можуть розклеїтись і стати слабкими там, де крихкі і ніжні тверднуть і міцніють.

-         А кава? – запитала жінка

-         О! Це найцікавіше! Зерна кави розчинилися в новому, ворожому середовищі і змінили його. Вони перетворили воду в смачний ароматичний напій.

Є особливі люди, які не змінюються в силу обставин – вони змінюють самі обставини і перетворюють їх в щось нове і прекрасне, отримують користь  і знання з ситуацій.

                                               Бути кавою в житті – це так прекрасно!

Рефлексія:

                Що Вас сьогодні заставило замислитися?

                Що Вам сподобалось у сьогоднішньому семінарі?

                Що не сподобалось?

                Ваші поради та побажання?

            

 

Психологічний практикум «Мовленнєва агресія в педагогічній практиці. Вплив мовленнєвої агресії вчителя на розвиток та виховання дитини». У процесі психологічного практикуму вчителі аналізували певні педагогічні ситуації, в яких може проявлятися вербальна агресія, мали змогу перевірити свій рівень агресивності щодо колег та учнів й отримали практичні поради щодо профілактики агресивності.

Тема: "Мовленнєва агресія в педагогічній практиці. Вплив мовленнєвої агресії вчителя на розвиток та навчання дитини"

Мета:

-         виявити рівень знань, уявлень педагогів із визначеної теми;

-         проаналізувати негативні моделі мовленнєвого поводження дорослих у відповідь на прояви мовленнєвої агресії дітей;

-         розглянути ситуації, в яких виникає мовленнєва агресія у дітей та шляхи реагування на неї дорослих;

-         показати вплив мовленнєвої агресії дорослих на дитину та її розвиток.

 

Що таке вербальна агресія?

Вербальна агресія – це словесне вираження негативних почуттів у неприйнятній формі. Вона буває відкрита і прихована, пряма й непряма, активна чи пасивна. Відкрита мовленнєва агресія проявляється в образах і погрозах, грубих вимогах та відмовах, обвинуваченнях та глузуваннях.

         Це можуть бути дражнили, верещання, ниття, бурчання. Прихована агресія проявляється у скаргах, наклепі, плітках

Розгляньмо форми вияву вербальної агресії

Комунікативна компетенція вчителя пов’язана передусім із типовими для його мовлення жанрами, знанням їх законів і прийомів у вигляді відповідних моделей та вдалим викорис­танням щодо конкретних педагогічних ситуацій. Як зазначає Т. Космеда, «репертуар» педагогічних жанрів складають поясню­вальний монолог, навчально-педагогічний діалог, оцінювальні висловлю­вання, узагальнення, знайомство, привітання, інструк­таж, коментарі, зауваження, похвала і под. За допомогою того чи іншого мовленнєвого жанру викладач пояснює, інформує, дово­дить, коментує, опитує, узагальнює, інструктує, але найго­ловніше – спонукає, активізує.

І стерео­типні репліки педагога, і розгорнуті критичні зауваження можуть бути спрямовані на фізичні дії та інтелект учнів. На жаль, для багатьох освітян такі форми негативної оцінки, як осуд, погроза, нотація, сарказм, докір, стають нормою в педагогічному спілку­ван­ні. Деструктивна роль оцінки виявляється в пригніченні та дефор­мації особистості учня. Конфліктна педагогічна субкуль­тура має великий арсенал засобів і складає для багатьох педагогів своєрідне мистецтво. Особливо винахідливі в цьому мовлен­нєвому жанрі вчителі-словесники: «Раденьке, що дурненьке», «Не хочеш вчитися – іди волам хвости крутити» (волам (бикам) хвости крутити – виконувати примітивну, часто брудну, непрес­тиж­ну роботу), «От виженуть тебе зі школи – будеш тоді давати горобцям дулі», «Треба було вчити, а не горобцям дулі давати» (давати горобцям дулі – ходити без діла; тинятися, байдикувати), «Та що тебе вчити! У тебе ж горобці в ма­кітрі цвірінькають» (горобці цвірінькають у голові (у макітрі) – хто-небудь легковажний, несерйозний або розумово обме­же­ний). З метою реалізації агресивних намірів вчителі пере­вершують себе у вживанні таких мовно-стилістичних засобів, як метафора, гіпербола, літота, оксюморон, іронія; максимально використовуються словотворчі, фразеологічні потенції мови: «А на це питання відповість «круглий відмінник» Петро Редька» (про слабкого учня), «Ну що, сонечки, зараз побачимо, які ви грамотні», «Сіли й пустили корені» (вимога дотримання дис­ципліни), «Стулиліть пельки!», «Замовкни! Розпатякалась. Теж мені захисниця суспільної моралі», «Двері – он де!», «Та що ви там знаєте! Ні чортяки ви не знаєте!» та ін.

До найпоширеніших форм вербальної агресії належать пере­більшення («від тебе вся школа плаче»), негативні узагальнення («ти ніколи…», «ти завжди…»), загрозливі попередження («спробуйте мені тільки не зробити»), іронічні, саркастичні інтонації, перекривляння слів, інтонації, міміки учнів, перери­ван­ня учнів у розмові, звинувачувальні підтексти, ведення діалогу в стилі сварки та ін

         Вербальної агресії діти навчаються в дошкільному віці. Іноді від маленького симпатичного хлопчика можна почути грубі слова: «Зараз як дам!» «Уб’ю!»

         Ці погрози можуть здаватися смішними, лунаючи з вуст дітей 3-6 років, але за ними стоїть реальна ненависть, яку відчуває маленька людина, і виникає вона не з нічого, а в результаті образи, почуття неприязні. У таких конфліктних ситуаціях діти набувають досвіду нагнітання напруженості та її розрядки через спрямовану назовні агресію.

Часто повторюючись, така форма поведінки стає звичною, коли дитина вже не обходиться без сварки і в усьому поганому, що сталося, починає звинувачувати навколишніх, погрожуючи їм.

Агресивність дитини може виражатися не лише словами, а й відповідними інтонаціями – погрозливим тоном. Однак буває, що часто діти безпричинно повторюють грубі слова, інтонації, дії, копіюючи інших.

Проба на міцність.

Що робити?

Річ у тім, що повністю викорінити прізвиська та дражнили не можна, але можна перевести у гру. Наприклад, можна дозволити обзиватися предметами побуту: Ах ти ополонику! А ти – холодильник!

Самоствердження

Що робити?

Спрямувати енергію лідерства в мирне русло.

Залучення уваги дорослих

Що робити?

Складний, але важливий шлях – переорієнтація дитини на привертання уваги гарною поведінкою

Виплеск агресії

Що робити?

Вчити дитину висловлювати свої почуття, говорити про них.

Заздрість

Що робити?

Потрібно орієнтувати дитину відмовитися від заздрощів.

Самозахист

Що робити?

Навчати дитину відповідати гідно, без відповідної образи.

Експрес-опитування Асінгера

Інструкція: Даний тест дозволяє виявити, чи достатньо педагог коректно відноситься по відношенню до інших колег та учнів. Підкресліть обрану відповідь.

Анкета «АГРЕСИВНІСТЬ ВЧИТЕЛЯ»

І Чи схильні Ви шукати шляхи задля подолання службового конфлікту?

1. Завжди           2. Іноді              3. Ніколи

ІІ Як Ви ведете себе в критичній ситуації?

1. Киплю внутрішньо          2. Зберігаю повний спокій        

3. Втрачаю самовладання

ІІІ Яким Вас вважають колеги?

1. Самовпевненим і заздрісним.    2. Дружелюбним           

 3. Спокійним і незалежним

ІV Як Ви відреагуєте, якщо Вам запропонують відповідальну посаду?

1. Прийму її з деякими сумнівами.    2. Дам згоду відразу    

3. Відмовлюсь від неї заради свого спокою

V. Як Ви будете себе вести, якщо хтось із колег, без дозволу. візьме з Вашого столу папір?

1. Скажу про це прямо.    2. Заставлю повернути.    3. Запитаю, чи потрібно йому ще що-небудь

VІ. Якими словами Ви зустрінете чоловіка (дружину), якщо він (вона) повернувся з роботи пізніше  ніж зазвичай?

1. Що це тебе так затримало?    2. Де ти буваєш допізна?    3. Я вже почала хвилюватися

VІІ Як Ви ведете себе за кермом автомобіля?

1.     Не звертаю уваги.   2. Намагаюсь позмагатися.  3. Лаюсь. Як є нагода - роблю зауваження

VІІІ. Якими Ви вважаєте свої погляди на життя?

 1. Збалансованими      2. Легковажними      3. Вкрай жорсткими

ІХ Що Ви зробите, якщо не все вдається?

1. Стаю більш обережним      2. Змиряюсь      3. Намагаюсь звалити провину на іншого 

Х. Як Ви реагуєте на фельєтон про випадки розбещеності серед сучасної молоді?

1. Пора б їм заборонити такі розваги   2. Треба створити для них можливість організованого і культурного відпочинку.      3. І чого ми стільки з ними панькаємось

ХІ. Що Ви відчуваєте, якщо місце, яке Ви хотіли посісти, зайняв інший?

1.     І навіщо я на це тільки нерви витратив.   2. Бачу, що ця людина шефу більш  до вподоби 3. Можливо, я отримаю це місце наступного разу?

ХІІ. Як Ви переглядаєте фільм жахів?

1. Боюся    2. Нудьгую     3. Отримую насолоду

ХІІІ. Якщо із-за транспорту Ви запізнитеся на важливий захід?

1. Буду нервувати під час заходу   2. Намагатимусь вибачитися перед колегами   3. Засмучуся

ХІV Як Ви відноситеся до своїх спортивних досягнень?

1. Обов’язково намагаюся виграти    2. Ціную задоволення почувати себе знову молодим   3. Дуже нервуюся, якщо не виграю

ХV. Як Ви вчините, якщо Вас погано обслужили в ресторані?

1.     Промовчу, щоб не було конфлікту.   2. Визвете метрдотеля і зробите йому зауваження  3. Відправитеся зі скаргою до директора ресторану

ХVІ. Як Ви вчините, якщо Вашу дитину образили в школі?

1. Переговорю з учителем    2. Вчиню скандал батькам «малолітнього злочинця»  3. Пораджу дитині давати здачу

ХVІІ Яка Ви людина, на Ваш погляд?

1. Середня    2. Самовпевнена   3. Пробивна

ХVІІІ Яку відповідь Ви дасте людині, з якою Ви зіштовхнулися у дверях школи, якщо вона попросила пробачення

1. Пробачте, це моя провина    2. Нічого страшного.     3. А Ви можете бути поуважніше?

ХІХ. Як Ви відреагуєте на статтю в газеті про випадки злочинів серед молоді?

1. Коли ж врешті-решт будуть прийняті конкретні міри.    2. Треба б було ввести тілесні покарання. 3. Не можна звалювати все на молодь, винуваті і вихователі

ХХ Уявіть, що Вам треба заново народитися, але твариною. Ким би Ви хотіли бути

1. Тигр або леопард      2. Домашня кішка   3. Ведмідь

Підрахуйте підкреслені відповіді. Сумуйте номера відповідей

Результати:

36-44 бали – ви помірно агресивні. Успішна людина, у якої достатньо здорового глузду і самовпевненості.

45 балів і більше – ви надмірно агресивні і при цьому часто є надмірно жорсткою людиною. Ви сподіваєтесь дістатися до «верхівки влади», розраховуючи на власні методи, і дістатися успіху, жертвуючи інтересами сім’ї та оточуючих. Тому вас не дивує неприязнь колег, але при найменшій нагоді ви намагаєтесь їх за це покарати.

35 балів і менше – ви надмірно миролюбиві, що обумовлено недостатньою впевненістю в своїх силах і можливостях. Це не означає, що більше рішучості вам не завадить!

Ігри, які сприяють зняттю агресії у дітей

Обзивання

Мета: зняти вербальну агресію, допомогти вихлюпнути гнів у прийнятній формі.

Передаючи м’яч по колу чи іншим способом, діти називають одне одного образливими словами. Заздалегідь обговорюється, якими словами можна користуватися. Це можуть бути назви овочів, фруктів, меблів. Наприклад: «А Сашко як морквинка».

Нагадайте, що це гра, тому ображатися не варто. У заключному колі обов’язково всі говорять щось приємне. Цю гру варто проводити у швидкому темпі.

Гра «Мішечок для крику»

Мета: зняття негативного настрою і відновлення сили

По-черзі за бажанням діти підходять до дорослого і якнайгучніше кричать у торбинку.

Після гри вони можуть «забрати» свій крик.

                                                                     ВИСНОВОК

        Таким чином, поряд з проблемою визнання агресії як однієї з характеристик педагогічного дискурсу, постає не менш актуаль­на проблема окреслення потенцій його гармонізації. На нашу думку, першими кроками в цьому напрямку можуть стати:

– створення цілісної системи профілактики агресії та пошук вирішення проблем, пов’язаних із корекцією агресивної пове­дінки вчителів;

––вивчення комунікативних стратегій і тактик, педагогічного мовленнєвого стилю елітних викладачів.

        Профілактика дисгармонізації педагогічного процесу включає природовідповідність навчання і виховання, надання середовищу міжособистісного спілкування людського виміру, утвердження пріоритету особистості учня. Система освіти має культивувати нові принципи взаємостосунків між учителем та учнем, використовуючи нові критерії оцінюван­ня діяльності педагогів та педагогічних колективів, кадровий відбір, комплексне впровадження випробуваних народною тра­дицією дитиноцентричних методик навчання та виховання.

      Отже, в умовах гуманізації сучасної освіти виховання мовлен­нєвої культури є першочерговим завданням. Детальне вивчення агресивних вербальних актів, причин та умов нетолерантної мов­леннєвої поведінки педагога покликане стимулювати подаль­ший пошук стратегій попередження та пом’якшення вербальної агресії, упровадження ефективних тактик у дискурсивну прак­тику, а тому вбачається перспективним